Оноре де Бальзак

     Час, втрачений назавжди.

     Бальзак, повернувшись з побачення, скаржився знайомому літераторові Сандо:
— І понесли мене чорти на те побачення! Втрачено принаймні дві глави з роману, який я зараз пишу!

Чого не існувало?

    Один поет, нездара і песиміст, на якомусь з урочистих прийомів замучив Бальзака своїми теоріями:
— Світ спливає в безодню; мистецтво занепало; суспільство нічого не винайшло, крім того, що було з часів Гомера!
   Заінтригований впертим мовчанням Бальзака, він запитав:
— Будь ласка, скажіть мені, чого, наприклад, не було 2000 років тому?
— Бальзака, — коротко відповів автор «Людської комедії».

Комплімент?

    Бальзак був запрошений на вечірку з нагоди 50-річчя високопоставленої аристократки. Численні гості пошепки глузували з приводу того, що ювілярка применшує свій вік, адже 50 їй минуло вже давненько.
    Письменник, почувши ці розмови, підійшов до господині й, чемно вклонившись, тихенько промовив:
— Мадам, не вважайте це за тривіальний комплімент, але я мушу вам сказати відверто, що від одного свого 50-річчя до другого ви стаєте все молодшою й кращою!..

Завадило визнання

    Сучасників Бальзака дивувала надзвичайна його працездатність. Він продовжував «шліфувати» свої твори навіть після набору.
    Якось Бальзак признався своєму колезі письменникові Віктору Гюго:
— Знаєте, мені потрібно було десять років, аби зрозуміти, що я не вмію писати.
— Тоді чому ж ви не обрали іншої професії? — запитав Гюго.
— На жаль, було пізно. На цей час я вже став відомим письменником.

Зіпсований примірник

    Після виходу в світ «Тридцятирічної жінки» Бальзак надіслав примірник цього твору знайомій дамі, зробивши на книжці власноручний напис.
    Через деякий час, коли вже дружба письменника з цією дамою була порушена, Бальзак побачив той самий примірник свого твору на розкладці. Дізнавшись про ціну книжки, він запитав букініста, чому той продає її так дешево.
— Звичайно, книжку можна було б продати значно дорожче, — відповів букініст, — коли б якийсь дурень не надряпав на першій сторінці оцей напис...

Небезпечна реклама.

    Бальзак, який завжди був у боргах, завинив чималі гроші й булочникові, що постачав йому свої вироби. Втративши надію одержати гроші, він прийшов до Бальзака з проханням:
— Пане Бальзак, за ті гроші, що ви мені завинили, напишіть хоч рекламу для мого підприємства!
    Бальзак погодився і запропонував торговцю вивісити таку табличку:
«Наші вироби дуже любить і охоче купує сам великий Бальзак».
    Трохи згодом булочник знову прийшов до Бальзака — цього разу зі скаргою:
— Ваша реклама розорить мене!
— Невже у вас перестали купувати булки? — здивувався Бальзак.
— Навпаки, купують більше, ніж будь-коли! Але покупці кажуть: те, що любить великий Бальзак, вони хочуть купувати так само, як і письменник, — у борг!

Графологія

    Свого часу Бальзак цікавився графологією. Одного разу до нього прийшла літня вчителька і показала письменникові списаний старий аркуш з учнівського зошита.
— Скажіть, будь ласка, яка доля чекає цього учня?
— Він вам не родич?
— Ні.
— То скажу: це — лінивий учень. Він нічим не цікавиться. Пороху, на жаль, не винайде.
— Пане Бальзак, невже ви не впізнали своєї вчительки? Невже ви не впізнали свій почерк? Адже цей аркуш з вашого учнівського зошита.

Жіноче серце.

    У товаристві, де був Бальзак, зайшла мова про таємниці жіночого серця.
— Дивовижно, як ви можете заглянути в найпотаємніші куточки нашого серця, — сказала одна з дам.
— Так, я можу з першого погляду дізнатись про життєвий шлях будь-якої жінки. Хочете, я розповім вам вашу історію?
    Дама почервоніла й прошепотіла:
— Та вже розповідайте, тільки тихо.

Порятунку не було б.

    Бальзак був непрактичною людиною. Його обманювали видавці, спритні пройдисвіти втягували в сумнівні операції, обіцяючи великі прибутки. В результаті, як правило, замість прибутків Бальзак втрачав гроші, які вкладав у чергову операцію. І тільки почуття гумору рятувало його від горя і відчаю
    Так, коли якийсь дуелянт розповідав у присутності Бальзака, що під час поєдинку його врятувало тільки те, що шпага супротивника наткнулась на дрібну монету в його нагрудній кишені, Бальзак сміючись зауважив:
— Якби я був на вашому місці, я б не врятувався!

 Александр Дюма-батько

Без титулів.

    Дюма-батько влаштовував прийом. Серед запрошених були люди різних соціальних прошарків. Але саме поділу людей на ранги не терпів письменник. Ось чому біля гардеробу він наказав повісити табличку: " Просимо разом з одягом і головними уборами залишати тут свої звання і титули".

 

На дуелі.

    Письменник, який неодноразово яскраво змальовував у своїх творах усілякі «поєдинки честі», одного разу сам був викликаний  на дуель кавалерійським офіцером. Умови, запропоновані супротивником, були нещадними: на двох — один револьвер. І вистрілити в себе мусить той, хто витягне з капелюха папірець зі словом «смерть».
    Тяжкий жереб випав Дюма. Письменник, знітившись, узяв зброю, попрощався з пополотнілими друзями і зачинився у сусідній кімнаті. Невдовзі звідти пролунав постріл...
    Прочинивши двері, всі застигли від подиву: Дюма тримав у руках револьвер, з дула якого ще йшов дим, і спокійно дивився на розгублену публіку:
  — Промахнувся… Не влучив!
    Веселий дружний сміх присутніх був дотепному романістові винагородою за кмітливість.

Порада.    

    Знайомі Александра Дюма-батька часто розповідали різні історії про непристойну поведінку його слуги. Роздратований Дюма якось попередив слугу:
— Мені розповідають про вас дуже неприємні речі. Якщо ви не виправитеся, нам доведеться розстатися!
— Навіщо ви прислухаєтеся до всього, що говорять про мене? — з докором сказав слуга. — Коли б я брав до уваги все, що говорять про вас, ми з вами вже давно б розсталися!

Якби не я…    

    Александра Дюма якось запитали, чи сподобалося йому товариство, в якому він напередодні провів увесь вечір. Письменник відповів:
— Якби не я, мені було б там дуже нудно…

Продані?!    

    Під час відвідин Тифліса Дюма-батько завітав до книгарні. Напередодні хазяїн на честь гостя усі полиці заставив томиками Дюма.
— А де ж інші книжки? — здивувався письменник.
— Продані! — відповів розгублений продавець.

Смерть Грімо.    

    А.Дюма у «Трьох мушкетерах» вигадав лакея Грімо, великого мовчуна, який односкладово відповідав на запитання. Такий діалог мав подвійну перевагу: полегшував читання і збільшував гонорар. Та одного дня все пішло шкереберть. Газети, які друкували роман з продовженням, попередили, що віднині платитимуть лише за ті рядки, які займають більше половини колонки.    
    Редактор «Фігаро» Вільмессан саме цього дня був у Дюма. Він побачив, що письменник перечитує рукопис і перекреслює окремі сторінки.
— Що ви робите, Дюма?
— Та ось вбив його…
— Кого?
— Грімо… Адже я придумав його заради коротких рядків. Тепер він мені ні до чого.

Й.-В. Гете
Чи присвячувати книжки

    Наполеон умовляв Гете присвятити який-небудь твір цареві Олександру.
— Сір,— відповів Гете,— це не в моїй звичці. Я нікому не присвячую своїх книжок, аби потім не жалкувати.
    На це Наполеон заперечив:
— Великі письменники часів Людовіка XIV думали інакше.
— Справді,— погодився Гете,— але ви, ваша величність, не будете заперечувати, що їм з цього приводу неодноразово доводилося жалкувати.

НЕМЕЗІДА —БОГИНЯ ПОМСТИ

    Якось Гете і його меценат герцог Веймарський, прогулю­ючись за містом, зайшли в селянський двір і попросили хазяйку напитися. Господарка увійшла в дім, а герцог вирішив тим часом пожартувати: вхопив кота, який бігав у дворі, і вкинув його в бочку з олією, що стояла поруч. Герцог так жваво розмовляв з селянкою, яка принесла молоко панам, що та навіть не почула нявчання кота з  бочки. За кілька днів поет і герцог знову йшли тією ж дорогою. У герцога заговорила совість, і він вирішив попросити пробачення за нікчемний жарт, заплативши селянці гроші за зіпсовану бочку олії. Що ви, добродію,— відповіла селянка,— жодних збитків тут немає. Я поставляю олію у Веймар, до двору Герцога, а вони там усе з'їдять!
— Немезіда! — тільки й сказав Гете, багатозначно глянувши на вельможного жартівника.

РЕВАНШ

     Одного разу Вольфганг Гете вирішив відвідати свого давнього  приятеля літератора Фрідріха Клінгера. Підійшовши до дверей його будинку, Гете почув голос Клінгера, який наказував комусь:
— Скажіть, що мене немає вдома!
    І за мить покоївка, відчинивши двері, чемно сказала гостеві:
— На жаль, пана Клінгера немає вдома.
    Сталося так, що наступного дня Фрідріх Клінгер сам прийшов до Гете в якійсь терміновій справі. Коли він постукав у двері, Гете висунувся у вікно й цілком серйозним тоном сказав:
— Пана Вольфганга немає вдома.
    Клінгер голосно розсміявся:
  — Ти завжди жартуєш, Вольфганге!
— Ні, я кажу це цілком серйозно, — промовив Гете, — мене немає вдома.
    Клінгер усе ще сміявся.
— Мене дивує твій сміх, — суворо сказав Гете. — Якщо я вчора повірив твоїй покоївці, невже ти не можеш сьгодні повірити мені?

ХТО ВИЩИЙ?

    Якось у розмові з Еккерманом Гете висловився:
— Публіка ось уже двадцять років сперечається, хто вищий: Шіллер чи я; їм би радіти, що вони мають двох мужів, про яких варто сперечатися.

НЕЗРОЗУМІЛИЙ ГЕТЕ

    У товаристві, в якому був драматург Фрідріх Геббель, зайшла мова про «Фауста» Гете.
— Однак я мушу зауважити,— сказав один літератор,— що в другій частині твору мені багато що не зрозуміло.
— Ви повинні ще додати,— жваво втрутився Геббель,— що Гете тут анітрохи не винен.

І. А. Крилов
КНИЖКИ — ДРУЗІ

    У російському відділі імператорської бібліотеки І. Кри­лов тривалий час працював сам. Згодом, за рекомендацією книголюба Смирдіна, йому допомагав писар Іван Бистров. Новий помічник побоювався, чи ж справиться.
— Книжки не вовки, не загризуть, а… цілком проковтнуть! — усміхнувся байкар.

Забагато

    У присутності Івана Крилова говорили про одного товстосума, що мав щороку більше шести мільйонів прибутку.
— Це вже занадто багато, — зауважив Крилов, — це все одно, якби у мене була ковдра на тридцять з лишком аршин.

Контракт

    Господар будинку, в якому наймав квартиру І.Крилов, склав контракт і приніс видатному байкареві на підпис. Там, між іншим, зазначалося: якщо з вини квартиранта будинок згорить, той зобов'язується сплатити шістдесят тисяч карбованців. Крилов підписав папір, тільки додав ще два нулі.
— Візьміть, — мовив він, повертаючи контракт господареві. — Я згоден з усіма пунктами. Але для того, щоб ви були цілком забезпечені, я збільшив суму до шести мільйонів. Для вас буде добре, а мені однаково платити нічим.

Довга стерлядь

    Одного разу Крилова запросили в гості. Серед запрошених був дуже балакучий і брехливий поміщик.
— Якось, — розходився той, — мої люди витягли з Волги стерлядь, ви не повірите, але, запевняю вас, завдовжки звідси… до… — поміщик не закінчив фразу і простягнув руку з одного кінця довгого столу до іншого, де сидів байкар.
    Іван Андрійович відставив трохи стільця й мовив:
— Дозвольте, я відсунуся, щоб пропустити вашу стерлядь.

Генріх Гейне
Ласка вельмож

    Коли канцлеру князю Меттерніху доповіли про крамольні вірші Генріха Гейне і запропонували поцікавитися молодим поетом, він відповів:
  — Рано чи пізно ми його обдаруємо нашою увагою.

Оптимізм — запорука здоров'я

    Генріха Гейне, коли він був тяжко хворий, відвідав у шпиталі один із його друзів. Санітарки саме переносили пацієнта на чисте ліжко.
— Як ся маєш, як почуваєшся? — турботливо запитав друг.
— Як бачиш, не втрачаючи почуття гумору, відповів поет, — жінки все ще носять мене на руках.

Приємна мелодія

    Один поет-початківець надіслав Генріхові Гейне зошит зі своїми віршами. У супровідному листі він писав:
    «Можете відверто висловити свою думку про вірші. Навіть найжорстокішу критику я сприйматиму як найчарівнішу мелодію».
    прочитавши вірші, Гейне переконався, що автор не виявляє жодних ознак поетичного хисту, і відповів йому:
    «Можете вважати, що почули прекрасну симфонію».

Незнайомка

    Гейне сказав якось поету Моріцу Гартману:
— Сьогодні, дорогий Гартмане, мене вже відвідала одна дама. Єдина незнайома вам дама...
— Хто ж це?
— Муза, мій дорогий.

Розмова з банкіром

    Якось у Парижі Гейне зустрів Ротшильда.
— Як ви себе почуваєте? — запитав поет.
— Дуже зле, — відповів банкір. — політика доводить мене до божевілля.
    На це письменник зауважив:
— Доки ви не почнете жбурляти гроші за вікно, я не повірю в те, що ви сказали.

«Обмін думками»

    Коли до хворого Гейне прийшов знайомий письменник, поет почав перед ним виправдовуватись:
— Пробач, але в моїй голові зараз зовсім порожньо. Тільки що від мене пішов Н., ми з ним обмінювалися думками.

 Дороги честі

    Генріх Гейне після якоїсь суперечки повинен був прийняти виклик свого супротивника на двобій. У день дуелі сталася злива. Грузнучи в багні та потопаючи в калюжах, поет звернувся до своїх секундантів:
— Як бачите, панове, дороги честі бувають інколи дуже брудні!

Заборонені книжки

    Коли Гейне повертався з-за кордону до Німеччини, його запитали на митниці, чи він не має з собою заборонених книжок.
— Маю.
— Де? — пожвавішали чиновники.
— Тут, — відповів поет, показавши на чоло.

Невдячний князь

    Як кореспондент аугсбурзької газети Гейне мав давати повідомлення про хід дебатів у баварській палаті. Якось князь Валлерштейн заявив, що він такої промови, яку надруковано в газеті, не виголошував.
    Гейне спокійно відповів:
— Ваша світлість повинні мені подякувати за те, що я вклав у ваші уста кілька розумних фраз.

Можете не хвилюватися

    Якось Генріх Гейне та італійський композитор Белліні грали в більярд. Композитор довго ходив навколо столу, розмірковуючи, яку кулю вдарити.
    Гейне не витримав:
— Поспішайте. Ми не можемо витрачати стільки часу. Хіба ви не знаєте, що усі геніальні композитори померли замолоду.
    Белліні зблід і відклав кий. Товаришам, що спостерігали за грою, він сказав:
  — Ви чули, що сказала ця страшна людина?
    Генріх Гейне зауважив:
  — Я ж не знав, що ви належите до когорти геніальних!

О.С.Пушкін

Солідарність

    Якось до ліцею, в якому навчався Пушкін, завітав імператор Олександр. Відвідавши класи, імператор запитав:
— Хто тут перший?
— Тут немає перших, ваша імператорська величність, тут усі — другі, — відповів Пушкін.

Чи розумна вона?

    Якось на званому вечорі пушкін розмовляв з дамою. Хтось із знайомих запитав поета, чи розумна вона.
— Не знаю, — відповів Олександр Сергійович, — адже я розмовляв із нею по-французьки.

«Маєтки» поета

    Коли Пушкін вечеряв зі своїми друзями у ресторані, до нього підійшов знайомий граф і, побачивши щедрий стіл, сказав:
— Мені здається, у вас багато грошей?
— Так, — відповів Пушкін, — я набагато заможніший від вас, бо наш прибуток йде лише з одного маєтку, а в мене їх 36.
— Як це? — здивувався граф.
— А дуже просто: це літери російського алфавіту.

Золотом за золото

    1826 року редакторам альманаху «Полярная звезда» О.Бестужеву і К.Рилєєву О.С.Пушкін надіслав уривок з "Євгенія Онєгіна". Питання винагороди поет просив узгодити з його братом Львом Сергійовичем, який на цей час мав багато боргів.
    Лев Сергійович запросив у видавців по п'ять карбованців за рядок. Бестужев, ні хвилини не вагаючись, погодився і сказав:
  — Ти продешевив, Льовушко, міг би запросити і по 10 карбованців за рядок. Я тобі і таку ціну дав би, але з умовою додрукувати нашу домовленість в «Полярной звезде», щоб усі знали, з якою готовністю ми платимо золотом за золото.

Уїльям Шекспір

ЯК СТАТИ ШЕКСПІРОМ

    Розповідають, що до Шекспіра прийшов юнак і запитав, що йому треба робити, щоб бути таким, як Шекспір. Письменник відповів:
— Я хотів бути богом, а став тільки Шекспіром. Ким же будеш ти, якщо мрієш стати лише мною?

НІЧОГО ДОКОРЯТИ

    Один критик докоряв Шекспірові, що той запозичив майже всю сцену з п'єси сучасного йому автора. Шекспір відповів:
— Це моя дочка, яку я забрав від нікчеми, щоб ввести її в пристойне товариство.

ВТРАТИВ НАГОДУ

    Відомого шекспіролога доктора Семюєля Джонсона запитали:
— Чи то правда, що Френсіс Бекон написав п'єси Шекспіра?
    Учений відповів:
  — Не знаю. Але якщо він цього не зробив — втратив велику нагоду…

Вольтер

ШКОЛА МУДРОСТІ

    Один молодий літератор просив Вольтера порадити йому який-небудь філософський твір, звідкіля можна було б запозичити щось корисне.
— Візьміть якомога більше чистого паперу,— порадив Вольтер,— і ретельно записуйте все, що здасться вам важ­ливим і значущим. Життя — найкраща школа мудрості.

КОРОЛІВ БАГАТО

   За своє вільнодумство Вольтер накликав на себе не­вдоволення уряду і кілька разів змушений був виїздити в сусідні країни. 1750 року на запрошення короля Фрідріха II він поїхав до Пруссії. Якось, катаючись на човні з Фрідріхом II, Вольтер помітив, що крізь щілину набирається вода, і вистрибнув на берег. Король залишився в човні і глузливо запитав:
— Ви так боїтесь за своє життя?
— Звичайно,— відповів Вольтер.— Королів — багато, а Вольтер — один.

ПОМСТА САДІВНИКА

    Пихаті пруські вельможі викликали неприязнь у Воль­тера. Особливо не терпів він одного придворного. Цей вельможа вихвалявся своїми розкішними садами, твердячи, що вони найкращі в Європі. Вольтер вирішив поглузувати з нього і передав йому замість насіння рідкісних квітів висушені ікринки оселедців.  
— Перекажіть своєму садівникові,— сказав Вольтер,— що це насіння дає перші сходи за два тижні, а ще через два — мають з'явитися квіти нечуваної краси!
    Але справу зіпсував садівник, який усе зрозумів. За два тижні Вольтера запросили до придворного, щоб показати перші сходи «чудових» рослин. Коли Вольтер при­йшов у сад, він побачив ділянку, на якій стирчали голови оселедців.
— Мій садівник каже,— посміхаючись, пояснив госпо­дар,— що ще через два тижні ви зможете побачити й хвости!

ЧУДЕС НЕ БУВАЄ

    Переляканий слуга прибіг до Вольтера і доповів йому, що змія обвилася навколо ціпка, залишеного в передпокої, і він вбачає в цьому якесь віщування і диво.
—  Я не визнаю чудес,— відповів філософ.— От якби мій ціпок та обвився навколо змії, тоді, напевне, довелося б у них повірити.

НЕБЕЗПЕЧНА БІОГРАФІЯ

    Вольтера запитали, чому він не напише біографію свого короля.
— Ні за яких обставин,— пояснив філософ.— Це найвірніший засіб втратити королівську пенсію.

ПОРУЧ І ВИЩЕ

    Герцог Орлеанський, прогулюючись з Вольтером, зробив йому зауваження, що тон, яким той розмовляє з ним, дуже фамільярний.
— Не забувайте, що я стою значно вище за вас,— про­мовив герцог.
— Зрозуміло. Адже стояти вище за мене легше, ніж стояти поруч.

УСЕ ВІДНОСНО

    Хтось зауважив Вольтерові:
— Чи не занадто високо ви самі себе цінуєте?
— Звичайно, високо,— відповів мислитель,— але лише тоді, коли порівнюю себе з деякими іншими людьми. Коли ж я порівнюю себе з самим собою, моя оцінка дуже низька!

ОДНАК ПОКАРАНИЙ

     1727 року Вольтер перебував у Англії, громадськість якої була настроєна проти Франції. Одного разу, коли він прогулювався по Лондону, письменника оточила юрба. Залунали вигуки: «Вбити його! Смерть французам!»
    Вольтер не розгубився і, звертаючись до натовпу, мовив:
— Ви хочете мене вбити за те, що я француз! Та хіба я вже не досить покараний тим, що не англієць?..
    Почулися оплески. Письменник спокійно пішов далі.

      Як правило, з іменами видатних письменників пов'язано чимало цікавих і дотепних історій. Вони розповідають про неймовірні випадки з життя, про дивовижні захоплення — те, що нині називається «хобі», про винахідливість у складних ситуаціях, про взаємини між видатними людьми, про їхні, сказати б, дивацтва.
      Пропоную вашій увазі найрізноманітніші літературні бувальщини.

 Гомер
Письменник, що не писав

    Гомер давно вважається найвидатнішим письменником усіх часів, хоча він не написав жодного рядка. Усі свої твори Гомер тримав у пам'яті з тої простої причини, що не вмів ні читати, ні писати.  

 

АНТИГОМЕР

    У IV ст. до н. е. із Македонії в Александрію прибув філософ-ритор Зоїл, прозваний «бичем Гомера». Він на­важився прочитати цареві Птолемею свої праці, в яких критикував «Іліаду» й «Одіссею» Гомера. Побачивши, що нападають на батька поетів і всієї літератури, що ганьблять людину, творами якої захоплюються всі народи, Птолемей був дуже цим обурений, але нічого Зоїлові не відповів. Та коли оратор затримався в країні, бо залишився без грошей, він звернувся до царя за допомогою. Птолемей йому відловів:
— Гомер, який помер тисячу років тому, віками годує багато тисяч людей,— отже, той, хто вважає себе духовно вищим за Гомера, має прогодувати ще більше людей, ніж Гомер. Іди геть!

 Езоп
Друг і ворог

Існує кілька легенд про перебування Езопа у філософа Ксанфа. Вражений мудрістю байкаря, Ксанф купив його на торгах. Запросивши якось гостей на бенкет, він наказав Езопові почастувати їх найкращими стравами. Раб-мудрець купив кілька свинячих язиків і приготу­вав їх.
—        Чому ти приготував страви з язиків? — запитав Ксанф.
—        А що може бути краще? — відповів той.— Адже язик єднає людей, він є ключем до знань, він вчить, пере­конує, наставляє. Здивований Ксанф наказав Езопові приготувати наступ­ного дня страву з найгірших продуктів, і знову Езоп по­частував гостей свинячими язиками. На запитання розгніваного Ксанфа він відповів:
—        Але ж язик — найгірша у світі річ! Це причина усіх чвар, судових процесів, джерело воєн і міжусобиць.

СТОРОННІ ЛЮДИ

    Філософ Ксанф запросив до себе своїх учнів і послав Езопа, щоб той їх зустрів:
—        Гляди лишень, щоб ніхто із сторонніх не прийшов, тільки вчені.
    Езоп став біля воріт. Усіх, хто приходив, запитував:
—   Чим собака водить?
    Ті вважали, що Езоп з них знущається, і поверталися додому. Тільки один із прибулих відповів на це запитання:
—    Хвостом і вухами.
    Його Езоп і впустив. Хазяїнові доповів:
—   Прийшов один філософ, вчених більше не було.
    Ксанф вирішив, що учні його обманули, але наступного ранку вони дорікали своєму вчителеві:
—        Якщо ти хотів покепкувати, то не треба було для цього ставити на воротях Езопа.
    Хазяїн покликав раба, і той у присутності учнів філо­софа все йому розповів.
    Почули учні таку мову і вирішили, що Езоп мав рацію.

ПЕРЕХІД З ВАНТАЖЕМ

    Разом з іншими рабами Езопові було наказано зробити кількаденний перехід. Езоп звернувся до хазяїна з проханням дати йому легшу корзину, бо він значно поступається силою перед іншими рабами.
— Вибери собі сам! — сказав хазяїн.
    Езоп узяв найбільшу корзину з хлібом. Товариші сміялися з нього: він ледве дійшов до місця ночівлі. Але наступного ранку йому було значно легше нести свою ношу — раби повечеряли й поснідали кількома хлібинами.
    До місця призначення Езоп ішов майже з порожньою корзиною.

Аліг'єрі Данте

ЗОСЕРЕДЖЕНІСТЬ — СЕСТРА ЗАХОПЛЕННЯ

    Аліг'єрі Данте любив рідкісні книги. Тому часто заходив до лавки аптекаря, який торгував ще й книжками і вважав за честь зберегти для поета що-небудь цікаве. Та одного разу аптекар скрушно зітхнув: розкупили видання, які могли б зацікавити письменника.
—             Гляну щось інше, не хвилюйтесь,— відповів Данте і, стоячи біля прилавка, почав читати. За вікном вирував святковий натовп, до кімнати линули сміх, музика, спів. Коли Данте перегорнув останню сторін­ку, був пізній вечір.
—             Дякую вам за люб'язність,— сказав поет аптекареві, повертаючи книжку.— Я прочитав її.
—             Пробачте, пане Данте, навколо такий гамір, вам дуже перешкоджали,— із співчуттям промовив аптекар.
—      Гамір?! — здивувався поет.— Я нічого не чув!

 ДИВОВИЖНА ПАМ'ЯТЬ ДАНТЕ

    Коли Данте мешкав у Флоренції, він мав звичку вечора­ми ходити на площу Сапта Марія дель Фьоре, яка на той час мала назву Санта Репарата, щоб подихати свіжим повітрям. Одного вечора підходить до нього незнайомий і питає:
—             Мій пане, я зобов'язався дати відповідь, але не знаю, що сказати. Я мушу відповісти, яка їжа найсмачніша.
    Данте відразу сказав:
—      Яйце.
    Роком пізніше, коли Данте сидів на тому ж місці, до нього підійшов той же незнайомий і запитав:
 —      З чим?
    Данте:
 —      З сіллю.

 

ЩЕ РАЗ ПРО ПЕКЛО

    Літературний критик запитав відомого письменника, чи знає він ті країни, про які пише. Письменник сказав, усміхнувшись:
— Цікаво, запитали б ви про це Данте після того, як він написав «Пекло»?

У мовній комунікації (спілкуванні за допомогою мови) можуть виникати перешкоди: адресат іноді сприймає не той зміст, який хотів висловити мовець. Причини цього — або нерозуміння адресатом значення певних мовних засобів, або, частіше, помилки у висловлюванні мовця. Вони трапляються як в усному, так і в писемному мовленні.

В усному і писемному мовленні трапляються:

1. помилки у змісті:

— тема розкрита неповно;
-є щось зайве;
-перекручені факти;
-не простежується головна думка;
-не весь матеріал підпорядковано основній думці;

2. помилки у побудові висловлювання:

-зміст викладається непослідовно;
-не забезпечується зв'язок між окремими фразами;

3. мовленнєві помилки:

-слово вжите не в тому значенні;
-вжите зайве слово;
-невиправдано повторюються слова або однакова структура речень;
-неправильно поєднано (за змістом) слова;
-вжито засоби, що не відповідають стилю висловлювання;
-вжито слова, що не відповідають описуваній епосі;
-замість українських вжито слова іншої мови;

4. граматичні помилки:

-неправильно утворені слова;
-ненормативна форма слова;
-неправильно побудоване словосполучення чи речення;
-недоречно вжито засоби міжфразового зв'язку у тексті.

Тільки у писемному мовленні бувають:

1. орфографічні помилки:

-неправильно написане слово або сполучення слів;
-неправильний перенос у наступний рядок;
-неправильно скорочено слово;

2. пунктуаційні помилки:

-не поставлено потрібних розділових знаків;
-неправильно розставлено розділові знаки;
-поставлено зайві розділові знаки.

Тільки в усному мовленні розрізняють:

1. орфоепічні помилки:

-неправильна вимова звуків;
-ненормативна вимова звукосполучень;
-неправильне наголошування слів;

2. інтонаційні помилки:

-неправильне інтонування речень (паузи, темп вимови, підвищення і пониження голосу).

1. Усі виправлення, помітки й записи в учнівських роботах слід виконувати ручкою з червоним чорнилом.

2. Виявлені помилки позначають так:


— у 5-11 кл. – орфографічні, пунктуаційні та граматичні помилки на вивчені вже правила підкреслюють горизонтальною рискою або виправляють, а на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки ( | — орфографічна, v — пунктуаційна, г – граматична); помилки на ще не вивчені правила виправляють, перекреслюючи їх скісною рискою (/) й надписуючи потрібну літеру чи розділовий знак, але не враховують при остаточному визначенні оцінки;


— у 10-11 кл., особливо в класах філологічного напряму, зазначати лексичні (неточність у слововживанні, тавтологія, русизми (тощо), стилістичні (стильова невідповідність дібраних мовних засобів, одноманітність їх тощо) та змістові помилки ( логічні – втрата послідовності викладу, неправильний поділ тексту на абзаци, фактичні – неправильно вказано дату, власну назву тощо) підкреслюють горизонтальною хвилястою рискою й на березі в цьому ж рядку вказують тип помилки (л – лексична, с – стилістична, з – змістова помилки). За наявності у творі більше п’яти поправок оцінка знижується на бал.


Відповідно до «Інструкції з ведення класного журналу учнів 5–11 (12) класів загальноосвітніх навчальних закладів» (Інформаційний збірник МОНУ. – № 16–17. – 2008. – С. 40-46) поточна оцінка виставляється до класного журналу в колонку з надписом, що засвідчує дату проведення заняття, коли здійснювалося оцінювання учнів. Оцінка за контрольний твір є середнім арифметичним за зміст і грамотність, яку виставляють в колонці з датою написання роботи, надпис в журнальній колонці «Твір» не робиться. У 9-11 класах оцінка за контрольний домашній твір виставляється у колонці після проведення уроку, на якому було задано домашній твір і проведено інструктаж щодо його виконання. На сторінці журналу вгорі робиться запис «Домашній твір». Без дати виставляють оцінку за читання напам'ять поетичних або прозових творів (надпис в журнальній колонці – «Напам'ять»), з метою накопичення оцінки за читання учнями напам’ять до виставлення найближчої тематичної. Надпис «Зошит», як і записи інших форм контролю, роблять у формі називного відмінка (а не «за зошит»; І семестр (а не «за І семестр») і т. д. Відповідно до наказу МОН України від 05.05. 2008 р. № 371 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти» (Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України № 13-15. – 2008) тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольних робіт, не відводячи на це окремого уроку.

Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків розвитку мовлення (матеріал розроблено О.О. Ісаєвою, завідувачем навчально-методичне кафедри методики викладання російської мови і світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктором педагогічних наук, професором). Розвиток мовлення учнiв – це система роботи, спрямована на розвиток умiнь і навичок учнiв в усній та писемній формі передавати чужi думки та будувати власнi висловлювання.

Cпецифiкою роботи з розвитку мовлення на уроках лiтератури обумовлено появу основних правил, якими прийнято оперувати пiд час удосконବ¬лення мовленнєвої культури учнiв.

Робота з розвитку мовлення має:

• базуватися на безпосереднiх лiтературних та життєвих враженнях учнiв. I завдання вчителя –органiзувати цi враження, перш за все зацiкавити художнiм твором, тобто презентувати книгу, зробити так, щоб учень її прочитав. Якщо художнiй твiр схвилював учня, то у нього з'являться новi думки i почуття, що є необхiдним першоджерелом слова. Так, культура усного та писемного мовлення передбачає, що необхiдно вмiти складати план твору, продумати аргументи для свого виступу, побудувати композицiю доповіді. Такi вміння школярiв стануть реальними, якщо опановувати ними учнi будуть пiд час вивчення тих творiв, якi доступнi їм, вiдповідають вiковим особливостям, цiкавi їм за тематикою, близькі за проблемами, що порушуються, нетрадицiйними поглядами, що в них висловлюються.

• будуватися в єдинiй системi, використовуючи принцип наступностi навчання. Важливо пiдкреслити, що цей принцип має бути прiоритетним. Потрiбно, щоб кожний вид роботи з розвитку мовлення розглядався вчителем з перспективою послiдовно зростаючих можливостей учнiв. Таким чином, кожний вид роботи з розвитку мовлення учнiв має спиратися на отриманi вже на попереднiх уроках вмiння та навички, розвивати та удосконалювати їх.

• спонукати учнів до творчостi, має сприяти закрiпленню та удосконаленню отриманих знань і умiнь. Рiзноманiтнi види власних висловлювань учителя-словесника повиннi бути грамотними, логiчними, емоцiйними та виразними. Для цього словеснику треба уникати таких якостей мови, як безсистемнiсть, монотоннiсть, багатослiвнiсть, непереконливість та ін. «Живе слово» вчителя має стати зразком монологiчної мови для учнiв. Таким «живим словом» може бути розповiдь про письменника, про iсторiю створення твору, усний вiдгук на вiдповiдь учня чи на його твiр, коментар до тексту, лекцiя на уроцi лiтератури. Ставлення школярiв до твору, їхнє розумiння його залежить вiд того, наскiльки буде змiстовна, виразна, переконлива i цiкава розповiдь учителя;

• здiйснюватися на кожному уроцi лiтератури i закрiплюватися на окремих спеціальних уроках –уроках розвитку мовлення, що є квiнтесенцiєю всiєї роботи з удосконалення мовленнєвих умiнь та навичок учнiв.


З метою розвитку монологічного та діалогічного писемного й усного мовлення школярів учителю доцільно розробити орієнтовну програму уроків розвитку мовлення школярів з методичними рекомендаціями щодо їх проведення. Програма може мати таку структуру:


1.Тема уроку розвитку мовлення.
2. Мета уроку.
3. Місце даного уроку в загальній системі вивчення окремої літературної теми.
4. Методичні рекомендації до уроку.

Серед уроків розвитку мовлення слід відзначити такі види:

1. Уроки навчання написання творчих робіт на основі життєвих вражень.
2. Уроки навчання складання усних відповідей на питання, доповідей.
3. Уроки навчання написання творів різних жанрів.
4. Уроки аналізу письмових робіт школярів.

Пропонуємо орієнтовну структуру уроку розвитку мовлення:

I. Вступне слово вчителя (зразок усного мовлення).

II. Словникова робота(пояснення значення незнайомих учням слів, історичний, лінгвістичний коментар).

III. Бесіда або діалог з учнями, групова робота (на цьому етапі учні розвивають навички чіткого і точного формулювання питання і відповіді).

IV. Переказ тексту (уривку) або розповідь учня (розвиток умінь і навичок роботи з текстом); складання плану.

V. Виразне читання(розвиток умінь учнів виразно читати тексти (уривки) епічних, ліричних, драматичних творів).

VІ. Обговорення, виправлення помилок, коментар.

VІІ. Заключне слово вчителя(короткий висновок, оцінка роботи на уроці).


З огляду на реальні можливості викладання світової літератури, уроки розвитку мовлення слід планувати у такий спосіб, щоб були представлені різні види, прийоми та форми робіт щодо розвитку діалогічного та монологічного усного та писемного мовлення учнів. Учитель має враховувати свої власні напрацювання та інтереси, індивідуальні особливості кожного класу, їхній рівень підготовки і творчо використовувати набутий досвід для організації уроків розвитку мовлення. Водночас слід наголосити, що кожний окремий урок розвитку мовлення має бути не випадковим, а розглядатися як необхідний елемент у системі уроків з вивчення окремої літературної теми, у загальній системі уроків розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів.

До роботи з організації розвитку мовлення учнiв висуваються такі вимоги:


1) активiзацiя мовленнєвої дiяльностi учнів iз залученням рiзноманiтної лексики та фразеологiї, образних засобiв мови залежно вiд теми висловлювання;


2) вiдповiднiсть запропонованих видiв роботи з розвитку мовлення учнiв їхнiм вiковим та психологiчним особливостям, рiвню розвитку школярiв;


3) врахування iдейно-художньої своєрідності лiтературного твору, при вивченнi якого ведеться робота з розвитку мовлення учнiв;


4) спрямованiсть на поглиблене читання лiтературного твору, розширення знань з лiтератури.

Серед видів робіт з розвитку мовлення, які мають готувати учні із світової літератури, зазначимо такі:

• виразне читання текстів (уривків) та читання напам‘ять;

• оповідь про життя письменника, поета;

• підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

• переказ зі зміною особи оповідача, переказ з докладним цитуванням авторського тексту;

• оповідь про життя героя твору(персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом;

• усний (письмовий) відгук на прочитану книгу;

• усна (письмова) (за планом) характеристика персонажа;

• написання простого (складного) плану твору (уривку);

• складання усної (письмової) оповіді за малюнком, ілюстрацією;

• складанняоповідання (казки) за прислів’ям;

• добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

• введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

• докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

• перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом
епічних творів чи фрагментів з них;

• реферати на літературну тему (за одним та декількома джерелами);

• письмові творчі роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

• план та конспект літературно-критичної статті.


Основний вид письмових висловлювань на уроках лiтератури – це творчi роботи рiзних жанрiв. Творчі роботи розподіляються на дві основні групи: твори на літературні теми та твори на основі життєвих вражень( за М.В. Колокольцевим). Під час оцінювання творчих робіт учитель зазвичай орієнтується на ступінь самостійності у підготовці такого виду робіт, на висловлені у них власні судження та враження від прочитаного твору.


Отже, готуючи різноманітні письмові висловлювання у процесі вивчення літератури, школярі набувають необхідних умінь та навичок, що мають практичний характер, сприяють розвитку їхньої читацької культури.

Джерело: zavuch.at.ua/2011-2012/Navch_metod/Metod_rekom/svitova_literatura.pdf

Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків розвитку мовлення (матеріал розроблено О.О. Ісаєвою, завідувачем навчально-методичне кафедри методики викладання російської мови і світової літератури Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, доктором педагогічних наук, професором). Розвиток мовлення учнiв – це система роботи, спрямована на розвиток умiнь і навичок учнiв в усній та писемній формі передавати чужi думки та будувати власнi висловлювання.

Cпецифiкою роботи з розвитку мовлення на уроках лiтератури обумовлено появу основних правил, якими прийнято оперувати пiд час удосконବ¬лення мовленнєвої культури учнiв.

Робота з розвитку мовлення має:

• базуватися на безпосереднiх лiтературних та життєвих враженнях учнiв. I завдання вчителя –органiзувати цi враження, перш за все зацiкавити художнiм твором, тобто презентувати книгу, зробити так, щоб учень її прочитав. Якщо художнiй твiр схвилював учня, то у нього з'являться новi думки i почуття, що є необхiдним першоджерелом слова. Так, культура усного та писемного мовлення передбачає, що необхiдно вмiти складати план твору, продумати аргументи для свого виступу, побудувати композицiю доповіді. Такi вміння школярiв стануть реальними, якщо опановувати ними учнi будуть пiд час вивчення тих творiв, якi доступнi їм, вiдповідають вiковим особливостям, цiкавi їм за тематикою, близькі за проблемами, що порушуються, нетрадицiйними поглядами, що в них висловлюються.

• будуватися в єдинiй системi, використовуючи принцип наступностi навчання. Важливо пiдкреслити, що цей принцип має бути прiоритетним. Потрiбно, щоб кожний вид роботи з розвитку мовлення розглядався вчителем з перспективою послiдовно зростаючих можливостей учнiв. Таким чином, кожний вид роботи з розвитку мовлення учнiв має спиратися на отриманi вже на попереднiх уроках вмiння та навички, розвивати та удосконалювати їх.

• спонукати учнів до творчостi, має сприяти закрiпленню та удосконаленню отриманих знань і умiнь. Рiзноманiтнi види власних висловлювань учителя-словесника повиннi бути грамотними, логiчними, емоцiйними та виразними. Для цього словеснику треба уникати таких якостей мови, як безсистемнiсть, монотоннiсть, багатослiвнiсть, непереконливість та ін. «Живе слово» вчителя має стати зразком монологiчної мови для учнiв. Таким «живим словом» може бути розповiдь про письменника, про iсторiю створення твору, усний вiдгук на вiдповiдь учня чи на його твiр, коментар до тексту, лекцiя на уроцi лiтератури. Ставлення школярiв до твору, їхнє розумiння його залежить вiд того, наскiльки буде змiстовна, виразна, переконлива i цiкава розповiдь учителя;

• здiйснюватися на кожному уроцi лiтератури i закрiплюватися на окремих спеціальних уроках –уроках розвитку мовлення, що є квiнтесенцiєю всiєї роботи з удосконалення мовленнєвих умiнь та навичок учнiв.


З метою розвитку монологічного та діалогічного писемного й усного мовлення школярів учителю доцільно розробити орієнтовну програму уроків розвитку мовлення школярів з методичними рекомендаціями щодо їх проведення. Програма може мати таку структуру:


1.Тема уроку розвитку мовлення.
2. Мета уроку.
3. Місце даного уроку в загальній системі вивчення окремої літературної теми.
4. Методичні рекомендації до уроку.

Серед уроків розвитку мовлення слід відзначити такі види:

1. Уроки навчання написання творчих робіт на основі життєвих вражень.
2. Уроки навчання складання усних відповідей на питання, доповідей.
3. Уроки навчання написання творів різних жанрів.
4. Уроки аналізу письмових робіт школярів.

Пропонуємо орієнтовну структуру уроку розвитку мовлення:

I. Вступне слово вчителя (зразок усного мовлення).

II. Словникова робота(пояснення значення незнайомих учням слів, історичний, лінгвістичний коментар).

III. Бесіда або діалог з учнями, групова робота (на цьому етапі учні розвивають навички чіткого і точного формулювання питання і відповіді).

IV. Переказ тексту (уривку) або розповідь учня (розвиток умінь і навичок роботи з текстом); складання плану.

V. Виразне читання(розвиток умінь учнів виразно читати тексти (уривки) епічних, ліричних, драматичних творів).

VІ. Обговорення, виправлення помилок, коментар.

VІІ. Заключне слово вчителя(короткий висновок, оцінка роботи на уроці).


З огляду на реальні можливості викладання світової літератури, уроки розвитку мовлення слід планувати у такий спосіб, щоб були представлені різні види, прийоми та форми робіт щодо розвитку діалогічного та монологічного усного та писемного мовлення учнів. Учитель має враховувати свої власні напрацювання та інтереси, індивідуальні особливості кожного класу, їхній рівень підготовки і творчо використовувати набутий досвід для організації уроків розвитку мовлення. Водночас слід наголосити, що кожний окремий урок розвитку мовлення має бути не випадковим, а розглядатися як необхідний елемент у системі уроків з вивчення окремої літературної теми, у загальній системі уроків розвитку мовленнєвих умінь та навичок учнів.

До роботи з організації розвитку мовлення учнiв висуваються такі вимоги:


1) активiзацiя мовленнєвої дiяльностi учнів iз залученням рiзноманiтної лексики та фразеологiї, образних засобiв мови залежно вiд теми висловлювання;


2) вiдповiднiсть запропонованих видiв роботи з розвитку мовлення учнiв їхнiм вiковим та психологiчним особливостям, рiвню розвитку школярiв;


3) врахування iдейно-художньої своєрідності лiтературного твору, при вивченнi якого ведеться робота з розвитку мовлення учнiв;


4) спрямованiсть на поглиблене читання лiтературного твору, розширення знань з лiтератури.

Серед видів робіт з розвитку мовлення, які мають готувати учні із світової літератури, зазначимо такі:

• виразне читання текстів (уривків) та читання напам‘ять;

• оповідь про життя письменника, поета;

• підготовка проекту (з можливим використанням мультимедійних технологій) – індивідуального чи колективного – з метою представлення життєвого і творчого шляху, естетичних уподобань письменника тощо;

• переказ зі зміною особи оповідача, переказ з докладним цитуванням авторського тексту;

• оповідь про життя героя твору(персонажа) за колективно (самостійно) складеним простим (складним) планом;

• усний (письмовий) відгук на прочитану книгу;

• усна (письмова) (за планом) характеристика персонажа;

• написання простого (складного) плану твору (уривку);

• складання усної (письмової) оповіді за малюнком, ілюстрацією;

• складанняоповідання (казки) за прислів’ям;

• добір прислів’їв, крилатих виразів, фразеологічних зворотів, що виражають головну ідею твору;

• введення власних описів в інтер’єр, портрет, пейзаж у вже існуючому творі;

• докладна зв’язна відповідь на поставлене запитання;

• перекази (докладний, вибірковий, стислий) невеликих за обсягом
епічних творів чи фрагментів з них;

• реферати на літературну тему (за одним та декількома джерелами);

• письмові творчі роботи, різні за обсягом, характером і жанром;

• план та конспект літературно-критичної статті.


Основний вид письмових висловлювань на уроках лiтератури – це творчi роботи рiзних жанрiв. Творчі роботи розподіляються на дві основні групи: твори на літературні теми та твори на основі життєвих вражень( за М.В. Колокольцевим). Під час оцінювання творчих робіт учитель зазвичай орієнтується на ступінь самостійності у підготовці такого виду робіт, на висловлені у них власні судження та враження від прочитаного твору.


Отже, готуючи різноманітні письмові висловлювання у процесі вивчення літератури, школярі набувають необхідних умінь та навичок, що мають практичний характер, сприяють розвитку їхньої читацької культури.

Джерело: zavuch.at.ua/2011-2012/Navch_metod/Metod_rekom/svitova_literatura.pdf

 

   

 МЕТА:  — познайомити учнів із самобутньою культурою Японії, її  

             своєрідністю; підготувати до сприйняття поезії М.Басьо; познайомити  

             з життям і творчістю поета; особливостями хоку як жанру поезії;

               — розвивати в учнів уміння сприймати та розуміти поезію, 

            асоціативне мислення: навички виступати перед аудиторією;

-         виховувати почуття прекрасного, любов до природи у всіх її проявах.

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 -Охайо годзаїмос!

Не дивуйтесь. Так вітаються в Японії. Дослівно: «Я встав і збираюся працювати»

Таке вітання невипадкове. Японці вважають, що «хороша людина – працьовита людина»

 Отже, ви зрозуміли, що сьогодні на уроці ми перенесемося у далеку Японію, познайомимося з культурою, традиціями, літературою цієї країни.

 

МУЗИКА

 Я хочу прочитати вам декілька поезій. Послухайте уважно. Висловіть своє враження.

 

Перед вродою квітів Соромно стало місяцю? – Сховався за хмаркою.	Немає нічого кращого за весну. Коли все навкруги розквітає. Краса квітів затьмарює все, в т.ч. красу місяця. І він сором’язливо ховається за хмаркою
Скільки різних трав! І в кожної свої квіти. Оце і є подвиг!	Захоплення природою, її розмаїттям, неповторністю, особливістю, красою. Так і люди: всі різні – і неповторні.
Білий лотос-цвіт: Не цурається багна, Із якого виріс	Прекрасна квітка лотоса росте серед болота, живлячись ним і прикрашаючи його. Воно для неї – найрідніше. Так і людина: якого б рівня не досягла – не повинна забувати: хто вона і звідки.
Мавпа зойкне – співчуття… А як плаче в непогідь Кинуте дитя?	Нам жаль мавпу, яка крикнула, заплакала від болю. А як важко, страшно, самотньо маленькій дитині, яку покинула мати: Хто зрозуміє її біль?
Повний місяць, Подивись на поверхню озера – Куди там усім красуням!	Люди милуються красою повного місяця, його відображенням у воді. Порівняння краси місяця з красунями дівчатами, які милуються собою у дзеркало.

 

 

 -  Чи згодні ви, що ця поезія є для незвичайною, загадковою. Можливо з першого разу – не завжди зрозумілою. Але – цікавою. Хочеться її ще раз перечитати, зрозуміти той прихований зміст, який вклав поет.

Ці вірші – це зразки класичної японської поезії. Називаються вони – хоку. Автором є один із найкращих, найзнаменитіших поетів Японії – Мацуо Басьо.

 Аби зрозуміти, відчути японську поезію, треба постаратися зрозуміти японців, їх мислення, їх ставлення до світу, до природи, до людини – познайомитися з Японією та японцями.

Отже, я вам пропоную здійснити подорож до Японії. (подорож розрахована на 2 уроки).

Готові подорожувати?

(Учні записують тему уроку)

 ІІІ. Презентація повідомлень про Японію.

 Японію називають «країною сонця, що сходить» або «країною вранішнього сонця».

Чому? Поясніть назву? Які асоціації викликає слово «сонце»?  (фото сонця) ( світло, тепло, квіти, весна, радість, краса, літо, червоний колір, яскравість, життя).

 Дійсно, сонце – це життя. І саме сонце зображене на прапорі Японії.

(фото прапора)

 Протягом тривалої історії японці створили самобутню культуру.

Для жителів Японії є традиційним відчуття прекрасного, пошук краси та гармонії у всьому, що їх оточує, любов до природи (до великого і до малого у ній – до гори Фудзіями і до маленького червоного кленового листочка), тісний зв’язок з нею.

І любов ця виховується з дитячих років.

Японці говорять: «Любіть природу, любіть квіти, любіть дерева, небо, красу у великому і малому – і ви навчитеся любити життя»

(вислів – на дошку)

Що ж це за країна – Японія?

Слово учням, які готували повідомлення.

 1.     Географ Легенда про створення Японії (карта Японії)

       Давня назва країни –Ямато перекладається як «Шлях гір». Японська легенда про створення Японії говорить: коли боги Ізанагі та Ізанамі по веселці спускалися з небес, Ізанагі своїм богатирським списом вдарив по воді, яка колихалася внизу. І тоді з його списа скотилась низка крапель і утворила вигнутий ланцюг островів.

Відео «Красива Японія» 

 2.     Культуролог розкаже про традиції Японії  та свята.

Фото – кімоно, ієрогліфи; відео – «Квітування сакури»

 

-         Які свята вам сподобались? Які б з них хотіли відзначати?

3.  Культуролог 

Чи любите ви пити чай? Як зазвичай ми п’ємо чай?

А для японців вживання чаю – справжнє свято, дійство. Вони влаштовують чайні церемонії – тя-но ю.

Про значення і зміст чайної церемонії і розповість Аліна.

       Отже, в чому суть чайної церемонії?

-         відсторонення від щоденних турбот -  спокій;

-         роздуми про життя, людину  — шанування;

-         спостереження за природою, злиття з нею – гармонія з усім світом.                         

 

Японія – країна, яка відкрила світові такі види мистецтва як ікебана, бонсай, орігамі, нецке.

 Нам про них розкажуть мистецтвознавці.

Японці дуже люблять живі квіти і зовсім не сприймають штучні. Бачать у кожній з них красу, властиву тільки їй, надають їм символічного значення (хризантема – довголіття, сакура (дика вишня чи слива) – швидкоплинність життя, лотос – любов до батьківщини), складають про них легенди.

  Однією з улюблених квіток японців є хризантема.

З хризантемою пов’язана легенда про походження японського народу. У далеку давнину в Китаї жив жадібний і жорстокий цар. Якось він дізнався, що в одній країні на океанському острові є чарівна золота квітка, яка приносить щастя. Захотів цар мати квітку, викликав сто юнаків і дівчат та наказав дістати йому цю квітку щастя. Гірко плакали дівчата, сумували юнаки, вирушаючи в далеку й небезпечну путь.

Коли молодь припливла на острів, дізналася, що та квітка — хризантема. Нова країна дуже сподобалася молодим, і вони вирішили не повертатися до злого царя. Стали вони тут жити щасливо, а квітку, яка принесла їм щастя, шанують і досі.

 3.     Мистецтвознавець познайомить нас з мистецтвом ікебани

  Фото ікебани

В Японії є притча про майстра чайної церемонії Рікю, сад якого славився на всю країну квітами повіліки. Подивитись на них вирішив і місцевий правитель. Коли він прийшов у визначений час, то з подивом виявив, що всі квіти у саду зрізані. Він розгнівався.  Правителя запросили до кімнати для чайної церемонії і там він побачив ікебана з одн-єдиної гілочки повіліки. Рікю приніс у жертву всі квіти свого саду, аби підкреслити їх красу в одній -найкращій.

 4.     Мистецтвознавецьрозкаже про своєрідне мистецтво вирощування дерев – бонсай

                 Відео — бонсай

5. МистецтвознавецьЧайка А розкаже,  що таке нецке

                   Відео – нецке

6. Ну а про мистецтво орігамі ви знаєте. І не тільки знаєте, але і вмієте створювати фігурки з паперу.

Слово -   мистецтвознавцю 

  7. Вчитель

В японському місті Кіото є незвичайний сад. На білому піску стоять на певній відстані один від одного 15 чорних необроблених каменів. Його називають «Сад каміння», «Філософський сад». Особливість цього саду в тому, що подорожні, монахи, які рухаються по периметру прямокутника вздовж монастирських стін або галереєю, бачать лише 14 каменів. Один із

них завжди залишається невидимим.

Для японців цей сад — символ істини, яку люди шукають і не можуть зна-

йти, а також натяк на те, що всі люди різні, у кожного своя правда

і до цього слід ставитися з розумінням.

   Відео «Сад каміння»

 ІV   Знайомство з життям і творчістю Мацуо Басьо.

Вчитель.

  Ми познайомилися з культурою, традиціями Японії.

А тепер спробуємо зрозуміти і літературу цієї країни, а саме поезію.

Японська поезія – як перлина, що схована у мушлі. Треба докласти зусиль, аби зрозуміти її. А допоможе нам у цьому поет, філософ, мандрівник М.Басьо.

 

Робота з портретом.

Яким бачиться нам поет? ( простий, скромний, бідно одягнений, розумний, задумливий, багато чого побачив у житті, життя було нелегким).

 

  — Яке життя прожив М.Басьо?

На партах – смужки паперу, на яких записані відомості про поета.

Необхідно відновити текст

 

            Біографія Мацуо Басьо

         Мацуо народився 1644 р. в замковому місті Уено провінції Іга в родині небагатого самурая, учителя каліграфії.

         В Японії існують певні традиції щодо імен. Так ім’я дитини змінюється кілька разів, аж поки у повнолітті людина не отримує «дорослого» імені; за японською традицією прізвище людини ставиться на першому місці, а ім’я – на другому. Перше  ім’я славетного поета Японії було Дзіністро. У 18 років він отримав ім’я Манефуса.

         Перший вірш Басьо, який дійшов до сучасників, датується 1662 роком.

         Басьо було 28 років, коли, незважаючи на умовляння та перестороги рідних, він залишив службу в домі місцевого феодала і подався до міста Едо з томиком своїх віршів і стає учителем поезії.

          Його учні були небагаті, лише один із них, син заможного купця, міг допомагати вчителю. Він подарував Мацуо Манефуса маленький будиночок поруч із невеликим ставком, на березі якого росли пальми (басьо). Будиночок почали називати Басьо-ан («бананова хижка»). Тоді поет узяв псевдонім Басьо.

         У 1682 році пожежа знищила значну частину Едо, згоріла і «бананова хижка» Басьо. Це дало поштовх поету до мандрів.

         Відтоді він ніде не жив подовгу, хоча його учні і відбудували «бананову хижку», але він зупинівся там тільки на короткий час і вирушав у нову подорож. Басьо їхав верхи і йшов пішки, а в мішку за плечима були всі його пожитки.

         За час подорожей поет створив п’ять щоденників, написаних ліричною прозою, яка чергується з віршами. 

         Він хотів бачити всю Японію і збирався на північ, але смерть застала його у місті Осака, де він помер, оточений своїми учнями.

 V.Поезія Мацуо Басьо

 М.Басьо писав у жанрі хоку.

Хоку– це неримований 3-рядковий вірш, у якому зображуються природа і людина у нерозривній єдності.

В оригіналі – певна кількість складів: 5-7-5 – всього 17.

Для хоку характерні– стислість, лаконічність, асоціативність, увага до найменшої деталі, простота.

Хоку– це поезія згадки, натяків, символів, людських переживань, емоцій, відчуттів, спогадів.

Хокувимагає від читача уяви, небайдужості, залучення власного життєвого досвіду.

Хоку– це океан, зменшений до розміру краплини. Але все одно залишається океаном.

Завдання. Прослухати вірш, який вважається одним із найкращих поезій М.Басьо. Спробуйте здогадатись про що йде мова (ілюстрація)

 

 

Фуру іке я Ковадзу тобі кому  Мідзу-но ото.

Старий ставок! Жабка стрибне – Сплеск пролунає

 

 -         Яку картину уявили? Кольори, звуки, рух?

-         Що сталося у природі?

-         Про що цей вірш?

(1.   І у старому ставку, зарослому водоростями та замуленому  — є життя;

(2.   зв’язок усього у природі – гармонія і поєднання. Стрибок жабки дав рух природі).

 

Ще одне хоку  (ілюстрація)

 

Кара-еда-ні Карасу-но томарікері Акі-но куре

На голій гілці Самотній ворон тихо старіє Осінній вечір         М.Лукаш

На висохлу гілку Сів ночувати крук. Глибока осінь    Г.Турков

 

 

Який настрій цього хоку?  Сумний осінній пейзаж – сірий осінній вечір, холодно, засохле дерево (не живе). Самотній крук ночує там, де його застав вечір. Немає кращого прихистку. Так і людина – мандрівець – самотній,  немає житла, друзів.

 

-         До чого закликає нас японська поезія?

Дослідник А Долін: «Японські поети повторюють знову й знову: вдивляйтесь у звичне – і побачите несподіване, вдивляйтесь у непривабливе – і побачите привабливе, вдивляйтесь у просте – і побачите складне, вдивляйтесь у частинки – і побачите ціле, вдивляйтесь у мале – і побачите велике. Вдивляйтеся, вслухайтеся, вникайте, не проходьте мимо. Побачити прекрасне і не залишитися байдужим – ось до чого закликає нас поезія хоку…»

 

 Домашнє завдання:

1.     Читати хоку, спробувати пояснити зміст.

2.     Скласти гроно «ознаки хоку»

3.     Продовжити хоку

          Довгий, довгий шлях –

          І ніхто не йде навстріч,

           ……………..  (Лиш осіння ніч)

 

 

КРИЛА

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

 

Немає поля, то буде воля.

Немає пари,то будуть хмари,

 

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина?

А що ж людина?

 

Живе на землі. Сама не літає.

 А крила має. А крила має!

 

Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,

 а з правди, чесноти і довір'я.

 

У кого — з вірностіу коханні.

У кого — з вічного поривання.

У кого — з щиростідо роботи

 У кого — з щедростіна турботи.

 

У кого -  з пісні або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

 

Людина нібито не літає…

А крила має,

А крила має!