Категория: ПоезіяДля душі

Ліна Костенко

 

КРИЛА


А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Землі немає, то буде небо.

 

Немає поля, то буде воля.

Немає пари,то будуть хмари,

 

В цьому, напевно, правда пташина...

А як же людина?

А що ж людина?

 

Живе на землі. Сама не літає.

 А крила має. А крила має!

 

Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,

 а з правди, чесноти і довір'я.

 

У кого — з вірностіу коханні.

У кого — з вічного поривання.

У кого — з щиростідо роботи

 У кого — з щедростіна турботи.

 

У кого -  з пісні або з надії,

Або з поезії, або з мрії.

 

Людина нібито не літає…

А крила має,

А крила має!

 

 

Обсудить у себя 0
Комментарии (2)

Раніше я і не думала про те, які крила хотіла б мати. А зараз — в роздумах...

Ліна Костенко — геніальна поетеса. А генії  своєю творчістю (в тому числі) спонукають до серйозних роздумів. Принаймні, мені так здається. А ще, коли я читаю цей вірш, у мене в голові звучить голос Богдана Ступки.

Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети: