Уїльям Шекспір

ЯК СТАТИ ШЕКСПІРОМ

    Розповідають, що до Шекспіра прийшов юнак і запитав, що йому треба робити, щоб бути таким, як Шекспір. Письменник відповів:
— Я хотів бути богом, а став тільки Шекспіром. Ким же будеш ти, якщо мрієш стати лише мною?

НІЧОГО ДОКОРЯТИ

    Один критик докоряв Шекспірові, що той запозичив майже всю сцену з п'єси сучасного йому автора. Шекспір відповів:
— Це моя дочка, яку я забрав від нікчеми, щоб ввести її в пристойне товариство.

ВТРАТИВ НАГОДУ

    Відомого шекспіролога доктора Семюєля Джонсона запитали:
— Чи то правда, що Френсіс Бекон написав п'єси Шекспіра?
    Учений відповів:
  — Не знаю. Але якщо він цього не зробив — втратив велику нагоду…

Вольтер

ШКОЛА МУДРОСТІ

    Один молодий літератор просив Вольтера порадити йому який-небудь філософський твір, звідкіля можна було б запозичити щось корисне.
— Візьміть якомога більше чистого паперу,— порадив Вольтер,— і ретельно записуйте все, що здасться вам важ­ливим і значущим. Життя — найкраща школа мудрості.

КОРОЛІВ БАГАТО

   За своє вільнодумство Вольтер накликав на себе не­вдоволення уряду і кілька разів змушений був виїздити в сусідні країни. 1750 року на запрошення короля Фрідріха II він поїхав до Пруссії. Якось, катаючись на човні з Фрідріхом II, Вольтер помітив, що крізь щілину набирається вода, і вистрибнув на берег. Король залишився в човні і глузливо запитав:
— Ви так боїтесь за своє життя?
— Звичайно,— відповів Вольтер.— Королів — багато, а Вольтер — один.

ПОМСТА САДІВНИКА

    Пихаті пруські вельможі викликали неприязнь у Воль­тера. Особливо не терпів він одного придворного. Цей вельможа вихвалявся своїми розкішними садами, твердячи, що вони найкращі в Європі. Вольтер вирішив поглузувати з нього і передав йому замість насіння рідкісних квітів висушені ікринки оселедців.  
— Перекажіть своєму садівникові,— сказав Вольтер,— що це насіння дає перші сходи за два тижні, а ще через два — мають з'явитися квіти нечуваної краси!
    Але справу зіпсував садівник, який усе зрозумів. За два тижні Вольтера запросили до придворного, щоб показати перші сходи «чудових» рослин. Коли Вольтер при­йшов у сад, він побачив ділянку, на якій стирчали голови оселедців.
— Мій садівник каже,— посміхаючись, пояснив госпо­дар,— що ще через два тижні ви зможете побачити й хвости!

ЧУДЕС НЕ БУВАЄ

    Переляканий слуга прибіг до Вольтера і доповів йому, що змія обвилася навколо ціпка, залишеного в передпокої, і він вбачає в цьому якесь віщування і диво.
—  Я не визнаю чудес,— відповів філософ.— От якби мій ціпок та обвився навколо змії, тоді, напевне, довелося б у них повірити.

НЕБЕЗПЕЧНА БІОГРАФІЯ

    Вольтера запитали, чому він не напише біографію свого короля.
— Ні за яких обставин,— пояснив філософ.— Це найвірніший засіб втратити королівську пенсію.

ПОРУЧ І ВИЩЕ

    Герцог Орлеанський, прогулюючись з Вольтером, зробив йому зауваження, що тон, яким той розмовляє з ним, дуже фамільярний.
— Не забувайте, що я стою значно вище за вас,— про­мовив герцог.
— Зрозуміло. Адже стояти вище за мене легше, ніж стояти поруч.

УСЕ ВІДНОСНО

    Хтось зауважив Вольтерові:
— Чи не занадто високо ви самі себе цінуєте?
— Звичайно, високо,— відповів мислитель,— але лише тоді, коли порівнюю себе з деякими іншими людьми. Коли ж я порівнюю себе з самим собою, моя оцінка дуже низька!

ОДНАК ПОКАРАНИЙ

     1727 року Вольтер перебував у Англії, громадськість якої була настроєна проти Франції. Одного разу, коли він прогулювався по Лондону, письменника оточила юрба. Залунали вигуки: «Вбити його! Смерть французам!»
    Вольтер не розгубився і, звертаючись до натовпу, мовив:
— Ви хочете мене вбити за те, що я француз! Та хіба я вже не досить покараний тим, що не англієць?..
    Почулися оплески. Письменник спокійно пішов далі.